Фанатичний антисемітизм засновника НСЗ

“Польсько-німецькі расові питання”
За Польщу без євреїв і без кого ще?



Цей текст рекомендуємо пану сенатору професору Яну Жарину. Пане сенаторе! Прошу присв’ятити кілька хвилин свого цінного часу і прочитати. А може Ви вже знаєте описані в нашому тексті питання? Адже Ви “глорифікатор” НСЗ, тому щось про це мусите знати... І щоб все було зрозуміло: ми не вимагаємо засудження НСЗ — нехай кожен “глорифікує” тих, кого вважає своїми героями, аби тільки іншим не відмовляв у цьому праві. 
Історія не чорно-біла, немає героїв «тільки святих» і немає «тільки поганих », з обох сторін ми можемо знайти багато бруду  і з обох сторін ми маємо ким пишатися ... 

Команда “Добродій”


Серед польських народових сил під час другої світової війни та пізніше — під час громадянської війни, популярним було гасло боротьби за Польщу без євреїв і українців. На кількох словах, вирваних з довоєнного, але опублікованого значно пізніше тексту Михайла Колодзинського, Гжегож Мотика вибудував догму “спланованого українського геноциду”. В такому випадку, що можна вибудувати на словах Кароля Стояновського? Також поляка, як і Колодзинський(тому що син поляка був номінально поляком, хоча українцем за власним вибором), але який знаходився по іншу сторону барикади. Адже він був дуже вагомою постаттю в НСЗ...

Біографія Карола Стояновсього,
джерело: бюлетень інформаційний ІПН
До війни Кароль Стояновський , як один з найважливіших ідеологів народових кіл, опублікував цікаву книгу під назвою “Польсько-німецькі расові питання”.

В цій книзі автор не шкодує похвал для Гітлера в зв’язку з його діями, спрямованими на “вирішення єврейського питання” та у зв’язку з його расовою політикою. На думку автора польські народовці не лише на рівні з Гітлером на цьому полі, а навіть випереджають його.

        

Дуже промовистий підзаголовок першого розділу. Цей підзаголовок ми підкреслили червоним кольором:“Поляки повинні читати працю Гітлера”.
Читання ще нікому не пошкодило.
Але чи повинні поляки брати приклад з Гітлера?
На думку Стояновського — повинні.
Стояновський вважає, що це польські народовці є прикладом для Гітлера, 

але приклад з Гітлера повинна брати польська держава.

В книзі автор проголошує радикальні кроки польської держави в стосунку до євреїв — на рівні щонайменше, як німецькі дії, додаючи при цьому, що німці мають легше завдання, бо на їх землях живе набагато менше євреїв.
Книгу опубліковано в липні 1939 року в Познані.

Потім, під час німецької окупації, Стояновський став одним з найважливіших ідеологів польського народового підпілля, був співорганізатором Народових Сил Збройних, був одним з 8 осіб — членів безпосереднього політичного керівництва НСЗ — Президії Тимчасової Народової Політичної Ради.

Після війни він без проблем розкрився, легалізувався і, як лояльний громадянин комуністичної Польщі, навіть намагався легалізувати партію “Народове об’єднання” („Stronnictwo Narodowe”) - просьби з запевненням про лояльну співпрацю він писав прямо Беруту. Коли його старання закінчились нічим, він повернувся до наукової роботи і в 1946 році прийняв посаду керівника Антропологічної Секції Відділу Сілезійського Інституту у Вроцлаві.


В короткій автобіографічній замітці, розміщеній ІНП в своєму бюлетені про крайній антисемітизм і расизм Стояновського нічого не знайдемо...

Фрагменти іншої довоєнної праці Стояновського (1926 року)
Ніби антропологія, а одночасно готова формула “як розпізнати жида"


Польський ІНП може називати нацистським колаборантом Степана Бандеру, який майже всю війну просидів у концтаборі Заксенхаузен, а його два брати були вбиті нацистами (а точніше  поляками  за згодою нацистів), але не може згадати, що один з найважливіших ідеологів НСЗ до війни був прихильником гітлерівських методів вирішення національних питань, а під час війни — у 1940 році опублікував працю “Майбутня Польща — національна держава”, в якій він допускає асиміляцію німців, українців і білорусів (а точніше громадян з цих меншин, яких викидати поза межі держави не має потреби), але для решти — для жодного єврея навіть “лагідної” асиміляції не передбачав, пишучи:
...єврейське питання відноситься до ключових питань польської євгеніки

...з погляду євгеніки асиміляція євреїв небажана. Вони повинні або емігрувати, або обмеживши свій природній приріст просто вимерти

Так виглядає польська “історична політика”. Сьогодні саме за допомогою фальсифікацій, маніпуляцій і замовчування ця “політика” реалізується. 
Nihil novi sub sole!(Нічого нового під сонцем!)
Комуністи робили так само!




Кілька цитат з книги:


"...Читаючи книгу Гітлера, мимоволі хочеться порівняти польську народову ідеологію та практичні дії польського народового табору.
І тут мушу із задоволенням сказати, що наш рух при цьому не лише не програє, а навіть виграє. Тільки треба пам’ятати, що польський рух народовий мусив і мусить подолати такі перешкоди, про які гітлерівцям і не снилось. Для порівняння достатньо сказати хоча б те, що німці жили в своїй власній державі з однорідним типом політичного буття з 1870 року. Попри те, польський рух народовий спромігся на свою власну, набагато глибшу ідеологію набагато раніше від німців, та зміг нею просякнути широкі верстви народу.
[…]
…Проте особливо єврейське питання є значно небезпечнішим для Польщі, ніж було для Німеччини. Адже німці мали в себе мінімальний відсоток єврейського населення, однак стан цього питання був надзвичайно загрозливий для їх національної самостійності. А що вже казати про Польщу, де євреї нам загрожують навіть, як фізична величина. Адже в нас кожен десятий житель єврей. Поки євреїв не витиснути з Польщі, доти не здобудемо суттєвої незалежності для нашого народу. Якби євреї залишили Польщу, відсоток поляків в нашій державі досягав би вісімдесяти. Яке б це мало значення, достатньо собі уявити, що тоді б до національних меншин належала б не кожна третя людина в Польщі, як сьогодні, а лише кожна п’ята. При цьому ця меншина рекрутувалась би з наших етнічних руських і білоруських родичів, які б тоді були легкі і податні для асиміляції...
[…]
...В попередніх висновках я ширше представив деякі питання, особливо важливі і цікаві з польської точки зору. Звичайно, це дуже поверхнева і дуже неповна презентація. Бажано, щоб з працею Гітлера “Майн кампф” ознайомилось якнайбільше поляків, хоч вона не зовсім нова. Це важливо, як з огляду на загальні погляди Гітлера, так і на його східну політику. Вже сам факт її популярності змушує замислитись. Особисто користуюсь екземпляром, виданим в 1934 році.

На початку книги зазначено, що досі в ста одинадцяти виданнях надруковано півтора мільйона екземплярів. І тому це нова біблія.

Але не лише моменти описані в попередніх розділах рекомендують книгу Гітлера для ретельного вивчення. Крім доктринально-політичних моментів книга містить багато цікавих зауважень щодо політичної техніки. В цьому сенсі це справжня копальня. А оскільки ці зауваження походять від людини, яка має в цій сфері великий досвід, здобутий своєю власною успішною працею, тому від Гітлера можна багато навчитись..."


PS

Сьогодні польська “історична політика” - це з одного боку намагання задобрити євреїв — народу, який має в розпорядженні потужний пропагандистський апарат і потужний влив, а з іншого боку відчайдушні спроби знайти собі “слабшого” суперника - “суперника”, який не має доступу до польськомовних ЗМІ, тому його легко перемогти. Як в казці Міцкевича: зайцю потрібна жаба — йому потрібен хтось, від кого він почувався б сильнішим.


Сьогодні польська “історична політика” - це замовчування, маніпуляції і брехня. Пропонуємо припинити таку політику. Правду кажучи, деколи можна тимчасово втратити, часом можна втратити на тактичному рівні, але виграти на цьому в довготривалій перспективі. Політик думає про майбутні вибори, державний муж — про майбутні покоління.


                                                                          Команда “Добродій”

Коментарі