 |
Цей текст присвячуємо Каролю Навроцькому
— аби був кращим від попередника
|
Польський ІНП деякий час тому створив інтернет-сайт під назвою “ВОЛИНСЬКИЙ ЗЛОЧИН”.
На сайті з’являється різна інформація про трагічні події, які відбувались на території Західної України і східній території Польщі під час польсько-українського конфлікту в часи ІІ світової війни. Звичайно, ці всі події представлені виключно з польської точки зору — там нема місця для української версії. Це не дивує і за це навіть не можна мати претензій.
Адже поляки і українці не можуть дивитись однаково на ті трагічні події. Кожен бачить і оцінює події передовсім з власої перспективи.
- Інформація, яка розміщується в Базі даних, верифікується на підставі наукових праць, результатів слідства, архівної і фотографічної документації.
- Мета — встановити реальну кількість жертв “геноциду” на підставі джерел, названих в першому пункті.
Поки що на одному прикладі продемонструємо, про що насправді йдеться в цьому проекті, і покажемо, що мета зовсім інша. Доведемо, що зовсім не йдеться про встановлення реальної кількості жертв, а “верифікація” - просто фікція.
В графі пошуку Бази даних на цьому сайті вписуємо прізвище Панасюк, отримуємо результат із трьох записів:
1. Панасюк — без імені
2. Панасюк — без імені
3. Панасюк — без імені
З цієї біограми дізнаємось серед іншого:
Наша верифікація відрізнятиметься від “верифікації”, яку провели історики з польського ІНП тим, що ми насправді перевіримо інформацію, розміщену в цій базі даних. Почнемо з запису №2 за результатами пошуку прізвища Панасюк. Нагадуємо, що йдеться про греко-католицького священника польської національності (sic!), якого нібито за нез’ясованих обставин вбили українці у селі Могильниця у жовтні 1943 року. У чому полягала верифікація джерел, здійснена працівниками ІНП?
Не маємо поняття! Адже достатньо було перевірити, чи взагалі такий священник жив та служив у цьому селі...
Але цю інформацію можна було верифікувати ще простіше, треба було лише уважніше переглянути “джерело”, на яке зсилаються автори запису.
Але ні! Хтось помітив у книзі В. Кубіва “Тероризм на Поділлі” на 84 сторінці інформацію про злочин, ніби здійснений проти священника Панасюка в селі Могильниця і миттєво створив біограму в базі даних, НІЧОГО НЕ ПЕРЕВІРЯЮЧИ і напевно взагалі не думаючи. Що можна прочитати у книзі Кубіва на 84 сторінці? Ось скрін з цієї сторінки:
В цьому записі написано про нібито вбитого греко-католицького священника у серпні 1943 року. Нагадуємо, що в біограмі ІНП дату смерті вказано — жовтень 1943 року, крім цього національність польська.
В цій біограмі єдине джерело інформації про священника Панасюка — саме книга Кубіва. Але Кубів навіть не згадав про польську національність священника. Отже звідки ІНП взяв цю інформацію? Невідомо.
Найцікавішу “інформацію” можна знайти в книзі Кубіва на 100 сторінці. Найцікавішу, бо вона повністю заперечує його версію з 84 сторінки:
Як видно, тут священник Панасюк ніби закликав вбивати поляків, тоді яким дивом його в Могильниці вбила УПА?
Хіба що пан Кубів, а за ним польський ІНП хочуть сказати, що його вбили саме за ці заклики до злочину — в такому випадку ми б запропонували записати відділ УПА, який ніби це зробив, у список”Справедливих українців”, які опомагали полякам пережити “геноцид”.
Вибачте іронію, але коли читаємо таку маячню в “наукових” працях (в нас в лапках, але на сторінці ІНП без), які без найменших застережень подаються як реальна подія (авторитет інституції), нам не залишається нічого, крім іронії.
Ці два уривки з книги пана Кубіва з 84 і 100 сторінки взаємно виключаються, але працівникам ІНП це зовсім не заважає.
|
Перейдемо до суті спави:
В графі пошуку Бази даних на цьому сайті вписуємо прізвище Панасюк, отримуємо результат із трьох записів:
1. Панасюк — без імені
2. Панасюк — без імені
3. Панасюк — без імені
Дивимось запис №1:
Обставини смерті:
Жінка греко-католицького священника, який засуджував вбивства бандерівців. Була заколота багнетами в жовтні 1943 р. Дата смерті 1943-10, Місце смерті: Струсів [Теребовлянський повіт, гміна Струсів], Національність: польська. Місце проживання: Струсів
Джерело: К. Туранський, Екстермінація польського населення на Теребовлянщині у 1939-1946 роках, Вроцлав, с. 195.
Дивимось запис №2:
З цієї біограми дізнаємось серед іншого:
Обставини смерті:
Греко-католицький священник; вбитий українцями за нез’ясованих обставин у жовтні 1943 р. Дата смерті 1943-10, Місце смерті: село Могильниця [Теребовлянський повіт, гміна Могильниця]. Національність: польська, Місце проживання Могильниця.
Джерело: В. Кубів, Тероризм на Поділлі, Варшава 2003, с.84
Дивимось запис №3:
З цієї біограми дізнаємось серед іншого:
Обставини смерті:
Греко-католицький священник, одружений з полькою, під час богослужінь засуджував злочини бандерівців. У жовтні 1943 р. його втопили у річці Серет. Дата смерті 1943-10, Місце смерті: Струсів [Теребовлянський повіт, гміна Струсів], Національність: українська. Місце проживання: Струсів
Джерело: К. Туранський, Екстермінація польського населення на Теребовлянщині у 1939-1946 роках, Вроцлав, с. 195.
|
Верифікація
Не маємо поняття! Адже достатньо було перевірити, чи взагалі такий священник жив та служив у цьому селі...
Але цю інформацію можна було верифікувати ще простіше, треба було лише уважніше переглянути “джерело”, на яке зсилаються автори запису.
Але ні! Хтось помітив у книзі В. Кубіва “Тероризм на Поділлі” на 84 сторінці інформацію про злочин, ніби здійснений проти священника Панасюка в селі Могильниця і миттєво створив біограму в базі даних, НІЧОГО НЕ ПЕРЕВІРЯЮЧИ і напевно взагалі не думаючи. Що можна прочитати у книзі Кубіва на 84 сторінці? Ось скрін з цієї сторінки:
В цій біограмі єдине джерело інформації про священника Панасюка — саме книга Кубіва. Але Кубів навіть не згадав про польську національність священника. Отже звідки ІНП взяв цю інформацію? Невідомо.
Найцікавішу “інформацію” можна знайти в книзі Кубіва на 100 сторінці. Найцікавішу, бо вона повністю заперечує його версію з 84 сторінки:
Як видно, тут священник Панасюк ніби закликав вбивати поляків, тоді яким дивом його в Могильниці вбила УПА?
Хіба що пан Кубів, а за ним польський ІНП хочуть сказати, що його вбили саме за ці заклики до злочину — в такому випадку ми б запропонували записати відділ УПА, який ніби це зробив, у список”Справедливих українців”, які опомагали полякам пережити “геноцид”.
Вибачте іронію, але коли читаємо таку маячню в “наукових” працях (в нас в лапках, але на сторінці ІНП без), які без найменших застережень подаються як реальна подія (авторитет інституції), нам не залишається нічого, крім іронії.
Ці два уривки з книги пана Кубіва з 84 і 100 сторінки взаємно виключаються, але працівникам ІНП це зовсім не заважає.
Є чергова “відома за прізвищем жертва українського геноциду”? Є!
Гроші зароблені? Зароблені!
Політики задоволені? Задоволені!
Москва задоволена? Задоволена!
Тоді все добре! Саме так на практиці виглядає “верифікація” ІПН.
Якби працівники ІНП (інституції, яка поглинає майже мільйон злотих за день) хоч трохи доклали зусиль і дійшли до 100 сторінки, цієї біограми не було б. Подальша верифікація не була б потрібна.
Голим оком видно що пан Кубів плете нісенітниці. Постать з біограми №2 є без сумніву вигадкою пана Кубіва чи іншого 'кресового фанатика".
Це питання вважаємо закритим. Нас лише цікавить, чи наш текст потрапить до нового керівника ІНП? Чи новий керівник наведе з цим порядок? Чи йому захочеться? Люди, яких ми поважаємо, якнайкраще характеризують нового керівника. Аби їх слова підтвердилися діями.
Тепер перейдемо до іншого (найімовірніше того ж, але в іншій версії) греко-католицького священника Панасюка і його дружини. Це відповідно постать №1 і №3 на сайті ІНП. Там написано про священника Панасюка, ім’я якого невідоме, та його дружину. Імена обох “невідомі” працівникам ІНП, але нам добре відомі.
Дружина — наталія Панасюк — за версією біограми на сайті ІНП — була полькою, але це неправда. Насправді вона була українкою з родини Блюй. За версією ІНП її вбила УПА у жовтні 1943 року - закололи багнетами, але насправді вона жила ще довго після війни у США.
Осип Панасюк — греко-католицький священник, якого нібито вбила УПА, також жив довго і щасливо. Помер у віці 89 років.
Гроші зароблені? Зароблені!
Політики задоволені? Задоволені!
Москва задоволена? Задоволена!
Тоді все добре! Саме так на практиці виглядає “верифікація” ІПН.
Якби працівники ІНП (інституції, яка поглинає майже мільйон злотих за день) хоч трохи доклали зусиль і дійшли до 100 сторінки, цієї біограми не було б. Подальша верифікація не була б потрібна.
Голим оком видно що пан Кубів плете нісенітниці. Постать з біограми №2 є без сумніву вигадкою пана Кубіва чи іншого 'кресового фанатика".
Це питання вважаємо закритим. Нас лише цікавить, чи наш текст потрапить до нового керівника ІНП? Чи новий керівник наведе з цим порядок? Чи йому захочеться? Люди, яких ми поважаємо, якнайкраще характеризують нового керівника. Аби їх слова підтвердилися діями.
Тепер перейдемо до іншого (найімовірніше того ж, але в іншій версії) греко-католицького священника Панасюка і його дружини. Це відповідно постать №1 і №3 на сайті ІНП. Там написано про священника Панасюка, ім’я якого невідоме, та його дружину. Імена обох “невідомі” працівникам ІНП, але нам добре відомі.
Дружина — наталія Панасюк — за версією біограми на сайті ІНП — була полькою, але це неправда. Насправді вона була українкою з родини Блюй. За версією ІНП її вбила УПА у жовтні 1943 року - закололи багнетами, але насправді вона жила ще довго після війни у США.
Осип Панасюк — греко-католицький священник, якого нібито вбила УПА, також жив довго і щасливо. Помер у віці 89 років.
|
Докази
Нижче розміщуємо кілька фотографій і скрінів, які підтверджують цю інформацію:
Вищенаведені фотографії не повинні залишити сумнівів, що всі 3 біограми висмоктані з пальця, а ІНП навіть не намагався нічого верифікувати. Йшлося тільки про якнайбільшу кількість “жертв геноциду” і напевно про гроші.
Польський ІНП — державна інституція, яка своє халатністю і нечесністю надає достовірність брехні. Про священника Осипа Панасюка ми писали кілька років тому, а кілька днів тому ми його освіжили, розміщуючи у блозі:
Чи польський ІНП насправді хоче встановити реальну кількість жертв тих трагічних подій, чи лише створити якнайдовший список “відомих за прізвищем жертв українського геноциду”?
Чим більша кількість “відомих за прізвищем жертв”, тим легше захистити тезу про 100 тисяч жертв “злочину геноциду”, а якість досліджень стає не важливою (якщо взагалі можна говорити про будь які дослідження, бо на практиці ці “дослідження” - це радше бездумне переписування з однієї книги до іншої, що призводить до утвердження фальсифікацій).
Команда Добродій
- Фотографія 1942 року — в центрі отець Осип Панасюк, за ним зліва Осипа Блюй, справа дружина Наталія Панасюк (з родини Блюй), за її спиною брат Роман Блюй, справа брат Мар’ян Блюй:
- · Газета “Свобода” - 1996 рік: http://www.svoboda-news.com/.../1996/Svoboda-1996-025.pdf
- Некролог священника Осипа Панасюка 1999 року:
- Меморіальна дошка в церкві Івана Хрестителя у Віппані:
Вищенаведені фотографії не повинні залишити сумнівів, що всі 3 біограми висмоктані з пальця, а ІНП навіть не намагався нічого верифікувати. Йшлося тільки про якнайбільшу кількість “жертв геноциду” і напевно про гроші.
Польський ІНП — державна інституція, яка своє халатністю і нечесністю надає достовірність брехні. Про священника Осипа Панасюка ми писали кілька років тому, а кілька днів тому ми його освіжили, розміщуючи у блозі:
https://dobry-duch.blogspot.com/2021/07/blog-post_22.html
|
На завершення тільки одне питання
Чи польський ІНП насправді хоче встановити реальну кількість жертв тих трагічних подій, чи лише створити якнайдовший список “відомих за прізвищем жертв українського геноциду”?
Чим більша кількість “відомих за прізвищем жертв”, тим легше захистити тезу про 100 тисяч жертв “злочину геноциду”, а якість досліджень стає не важливою (якщо взагалі можна говорити про будь які дослідження, бо на практиці ці “дослідження” - це радше бездумне переписування з однієї книги до іншої, що призводить до утвердження фальсифікацій).
Команда Добродій
Коментарі
Дописати коментар